Ужгород — місто, де сходить сонце
Екскурсії по Закарпаттю
Ужгород — історія, архітектура, фестивалі "Сакура Фест", вина та меду "Сонячний напій"
Там, де гори й полонини, де стрiмкi потоки річки Уж, яка протікає на висоті близько 130 метрів над рівнем моря, розташувалося чарівне і дещо казкове місто, обласний та історичний центр Закарпаття – Ужгород. Його сучасна назва походить від річки, на берегах якої він так затишно влаштувався. Зі свідчень угорських історичних хронік відомо, що раніше він згадувався як Унгвар («Унг» -Уж, а «вар» в перекладі означає замок). Це місто надзвичайно різноманітне і неповторне, адже створене багатьма різними епохами, стилями та культурами. Саме тому кожен візит до нього – завжди загадка для туристів.
Перша згадка про місто припадає на кінець IX століття. А вже через кілька десятиліть, коли Закарпаття входило до складу Київської Русі, воно було знане, як резиденція великого 
давньоруського князя Лаборця. Трохи згодом ці землі стали частиною володінь угорського королівства і у середині ХІІІ століття, як і багато інших українських міст, було захоплене і зруйноване монголо-татарами. Тоді селяни самотужки відновили його, проте угорський король передав Ужгород італійським графам Другентам, які правили ним понад 360 років. Далі місто опиняється під владою Австрії, де починається національно-визвольна боротьба проти австрійської влади під проводом князя Ференца Ракоці II і триває довгих вісім років. Потім над ним володарює Угорщина, Чехословаччина… І аж у роки Другої світової війни місто переходить до Радянського Союзу. Та, попри численні війни, панування та пригнічення, Ужгород постійно розбудовувався, збільшувався, стрімко зав’язував торгові взаємини з закордонними країнами, щороку тут організовувалися ярмарки, на які звідусіль з’їжджалися купці. Поступово місто перетворювалося на потужний культурний осередок Закарпатського краю, в якому працювали школи, відкривалися семінарії, діяла бібліотека і друкарня. Нині місто не може не вражати своїм різноманіттям та вишуканістю, адже кожна епоха залишила у ньому згадку про себе. Але найбільшою гордістю Ужгорода є неповторна алея рідкісних сакур, висаджених по обидва боки річки Уж. Це найдовша і найдивовижніша в Європі алея із понад півтори тисячі саджанців японської вишні, які наприкінці квітня – на початку травня своїм тендітно-рожевим цвітом перетворюють місто у фантастичний сад. Ніжні вишневі квіти і п’янкий аромат щороку вабить тисячі туристів відвідати весняний Ужгород і на власні очі побачити це японське диво. Адже ці унікальні дерева ростуть лише у трьох місцях світу: Японії, декількох штатах США та в Ужгороді. До того ж у ці дні, починаючи з 25 квітня, у місті стартує Міжнародний музично-творчий фестиваль "Сакура Фест", романтичним символом якого є чарівник Граф Сакура. Він з'являється на всіх подіях свята і розважає ужгородців та гостей міста.
Майже одночасно із "Сакура Фестом" в Ужгороді шостий рік поспіль відбудеться
фестиваль вина та меду «Сонячний напій». Тут свої вироби демонструють не лише закарпатські майстри, а й представниик інших регіонів України та закордонні сусіди. У травневі дні містяни щороку намагаються продовжити свою алею, висаджуючи нові й нові саджанці. Як розповідає давня японська мудрість, тому, хто власноруч посадить сакуру, усміхнеться удача та щаслива доля.
У країні, де сходить сонце, й донині вірять, що спіймавши у повітрі пелюстку цього прекрасного квіту, схопиш за хвіст удачу. А хто першим розгледить щойно розцвілу квіточку, отримає титул «Людини року».
До речі, до Ужгорода сакура потрапила ще в 1923 році, в часи, коли Закарпаття належало Чехословаччині. Тоді нею засадили болотисту місцевість мікрорайону Галагов – на місці нинішньої набережної Незалежності. Вважається, що
сакури вибрали саме тому, що ужгородський клімат найбільш благодатний для японської вишні. Проте місцеві мають свою версію появи сакури. Розповідають, що коли японці доставляли її австрійському імператорові Францу Йосипу I і заночували в Мукачеві, про загадкове дерево довідалися у всьому Закарпатті. Знайшлися сміливці, які викрали у японців декілька саджанців. Видавши їх за фруктові дерева, вони подалися до Ужгорода їх продавати. Відтоді сакура милує око усім мешканцям міста, хоча плодів від неї вони так і не дочекалися.
Майже одночасно з сакурою зацвітає і
магнолія в ужгородському дендропарку Лаудона, заснованому в 1886 році вчителем місцевої гімназії Іштваном Лаудоном. Сторічна магнолія та сторічний болотний кипарис висотою 20 м, а також сріблястий абрикос та багато інших представників екзотичних рослин, привезених з різних куточків світу, зібрані у цьому відомому на всю Європу парку. Прогулюючись Ужгородом, можна немовби побувати одразу у кількох містах, або навіть і у кількох країнах. Центр міста мов маленька Прага - вузькі вулиці з ліхтариками і різнокольорові гірлянди на деревах і стовпах, вежі церков і старовинні будівлі.
За п'ять хвилин ти переносишся у крихітний Токіо з адміністративними високими будинками та широкими проспектами. Далі – набережна з романтичними закуточками і лавками, де в одному місці можна почути шум стрімкої гірської річки, яка розбивається об каміння, а в іншому побачити спокійне, мов
застигле дзеркало, водне плесо.
Поєднує два береги річки, а також Старе і Нове місто найвідоміший зі стародавніх мостів Ужгорода - Кам'яний Пішохідний міст. Ним з Театральної площі правого берегу можна потрапити на площу Петефі лівого. Тут жителі міста часто прогулюються парами, з мосту годують червонокнижну форель, яка живе лише у водоймах з чистою водою. Одним із головних визначних пам'яток Ужгорода є старовинний Ужгородський замок. Він височіє на сході міста і помітний майже з усіх його частин.
Унікальний пам'ятник давньоруського зодчества XII століття - Горянська ротонда Св. Анни. Цей храм, який має форму шестикутника та стіни товщиною до двох з половиною метрів, був каплицею укріпленого замку. Його стіни прикрашені фресками XIV століття – роботами художників італійської школи мистецтв Джотто. В Україні та світі за архітектурними параметрами йому аналогів немає. Лише в Угорщині є дві схожі ротонди.
Особливу цікавість викликає будівля "жупного дому" - ужгородської ратуші, побудованої в стилі пізнього бароко. В ній уже понад 30 років знаходиться обласний Закарпатський художній музей ім. Й. Бокшая. Ця будівля привертає увагу перехожих своєю величчю та «зростом» так само, як єпископат, Ужгородський замок і Горянська ротонда. Невідомо, коли був закладений її фундамент, адже всі документи міста в XVIII-XIX століттях зберігалися в маленькій скриньці і передавалися від одного будинку до іншого.
Ще однією перлиною Ужгорода вважається Торговий центр Корзо. У перекладі з італійської це означає «вулиця для прогулянок». Вся вона практично складається з банків, кафе і магазинів. Це центральна та одна з найбільш багатолюдних і стародавніх вулиць, яка напрочуд добре зберегла історичну забудову. Тут, на відміну від інших вулиць міста, взагалі немає зелені, вузька дорога по обидва боки забудована старовинними дво- та триповерховими будинками, прикрашеними здебільшого ліпниною. Це улюблене місце для зустрічей місцевих жителів – Хрест, тобто перехрестя вулиць Корзо і Волошина. Саме тут можна посидіти на затишній кавовій терасі чи комфортній лавці, які перетворюють цю частину українського міста у шматочок Європи.
Теперішній Ужгород - це місто незвичайних архітектурних ансамблів, унікальних історичних пам'яток, виноробства, економічний і туристичний центр не лише Закарпаття, а й усієї України. Він має своє обличчя, свій характер та особливості.
Закарпаття, Ужгород, 2014 — екскурсії по Закарпаттю